Я йому тут кашу варив-варив, а він у цей час сала нажрався і тістечками закусив.  Отак харчуй цю морду чим корисним.

Л.П. упали з ліжка. Вже не знаю, що він там робив із одягом на сусідньому комодику, чи з ковдрою, але - ляпнувся. Звук - ніби упав шматок м'яса. Ліжко не високе, та й потім, він, найвірогідніше, по чомусь з'їхав, тому не забився. Я зреагував не в ту ж секунду. Поки осмислив, що сталося, поки зняв із пуза ноутбук, поки встав і добіг до протилежного боку ліжка - пройшло мабуть секунд сорок. Їх величність сиділа на тому ж місці, але коли я підійшов - повернули голову і подивилися на мене докірливо - мовляв, чого так довго. Але сердечко голосно калатало, заліз на подушку, влаштувався біля моєї голови і там дрімав, поки я його не засунув у клітку. Видно вирішив, що там безпечніше. Так приємно, коли цей клубочок ворушиться біля щоки! Ось тільки коли пробують на зуб вухо - вже не так Втім, він це робить делікатно. Лапочкою посмикав, зубками трошки попробував - і все. А малим же двічі вкусив мене за вухо до крові!
В протилежний бік ліжка пішов уже тільки сьогодні. Добре, хоч пішов. А то за системний блок на столі, де він колись з'їхав на підлогу по шнурах, він з того часу взагалі не ходить.

Апофеоз нахабної розпещеної пацючої пики. Лежить в хатці, висунув пику і поклав її на пів перепелиного яйця, як тільки ліниво лизнув.  Мабуть так і виглядає пацючий рай. 

У нас нова мулька. Лаврентій Павлович спустилися на підлогу! От уже не думав, аби в його віці хтось міняв свої звички. Але раз упавши, він після того вже разів зо три спускався з ліжка явно за власним бажанням. Спочатку я підхоплювався, потім перестав, сідаю просто на постелі й дивлюся, куди він піде, періодично на нього покрикуючи. Поки допомагає, кудись у вузькі місця він не лізе, зате перевірив шафу (і зсередини також) і простір за кліткою. Учора я сидів, чекав його і дивися більше в телевізор, ніж на нього. То він трохи побігав, підбіг до моїх босих ніг і став носом їх штурхати, мовляв - все, я нагулявся, подавай ліфт!
Це все ніби й добре, аби не подія учора вранці. Він упав у мене з плеча на кухні! Причому, хоч убийте, у мене таке враження, що він просто стрибнув. Я відчув, як він відштовхується. Та як би там не було, але я злякався, відніс його в кімнату, і сьогодні взагалі не взяв на кухню готувати сніданок.

Щось мій ніби їсти став погано. З одного боку, він - метеозалежний, і з ним подібне уже бувало, а з іншого - ніби твердого нічого не їсть. Я вже думаю, може він мордуленцією стукнувся, коли з мого плеча упав. Бо он закваску вижрав з задоволенням. Але ж я його тіскаю весь час за мордулю, якби щось боліло - він би не давався.

А як їх міряти? Ні, я дійсно не знаю. Дивився учора, всю мордашку мацав на предмет травми. Ні, ніби нічого. Камінь у клітці лежить, та й крім того завжди є щось, що можна гризти. Невже би не сточив?
До речі, у нас знову стали відростати кігтики, мені навіть страшно подумати їх підрізати, такі маленькі ті пальчики. З цим можна звернутися до ветеринара?

Зрозумів, що на підлогу Ларюша сповзає, коли йому треба в клітку (в туалет). Ну заодно і круг по кімнаті робить. Але у клітку сам не залазить, хоча і міг би. Підбігає до клітки, а потім до мене - мовляв, давай, сади.

Отредактировано Lanselot (2010-01-14 07:11:39)

Ой!!!! Краще б комусь заплатив.

Пробували. І не нюхає. Він німецькі суміші ще бодай перекопує в пошуках чогось.

Я волію окуляри. Я все життя їх носив, у мене був невеликий "-". Потім він згладився. Таке іноді буває, і вже більше п'яти років я нічого не ношу. Тепер, видно, процес пішов у інший бік. Які там вправи - я ж і живу під комп'ютером. У мене й так там мабуть уже мозолі, бо очі майже ніколи не болять.

При цьому він не виглядає хворим, бігає по столу і клітці, весь час стрибає з ліжка на підлогу.

Ну виростуть же, куди вони подінуться. А якщо я туди загляну - що це змінить? Я сьогодні дивився, наскільки міг - ну нема там передніх різців. І кашу он свіжу йому дав - він її язичком брав, а не зубами. Головне, що у нього навряд чи щось болить, бо енергійний і з ліжка стрибає, мов той парашутист А якщо почнемо мацати, ще дійсно боляче зробимо. Ех, до чого зручно було в собачу морду лазити, а тут все таке маленьке, що страшно і доторкнутися.
Він весь час клацає зубоньками, отже щось там у нього у роті є. І лапою махає, ніби хоче туди залізти. А може й залазить - я ж на нього навіть на столі постійно не дивлюся.